Відпусти цей терпкий дотик до серця

Відпусти мене, прошу,

В тихий день, в безсмертні ночі.

Я лиш спогад залишу,

І почервонілі очі.


Відпусти у іншу путь,

Де нема розчарування.

Не тримай, а все забудь,

Залишивши лиш зітхання.


Зрозумій, що час пройшов,

Як до серця ти торкнувся.

Та для чого ж ти ішов,

Якщо заново вернувся?

 

Тож прошу я: відпусти!

Попри те, що відчуваєш,

Бо не зможу й я піти,

Коли ти мене тримаєш.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*