Так мало бути

Ти запевняєш у нестримних почуттях
Й, що не кидаєш слів на вітер, як попало,
Але ж я знаю, що колись не тільки в снах
Із твоїх уст «люблю» уже не раз лунало.

Ти з пристрастю вникаєш у мій погляд –
Нехай цей спогад пам’ять збереже.
Та я боюсь, що разом з ним ти поряд
Ще бачиш тобі зовсім не чуже.

Ми реготали, ніби зовсім не забули,
Як у дитинство проникати навмання. 
Але я знаю, що колись таке вже було,
Усе так само, але тут була не я.

Я відчиняла вже відкриті двері,
Та ти мене усе одно впустив.
Я вірю, що слова твої є справді щирі,
Бо ти був першим, хто мої відкрив.

Не намагайся приховати ясне
І самосуду, прошу, не чини.
Любов моя знайшлась тобі не вчасно,
І тут немає нашої вини.

Не переймайся, так все мало бути,
Й життя уже нічого не верне.
Я знаю: ти не зміг забути.
Бо я так само якось в погляду чужого
Не зможу не побачити тебе.

Так мало бути: 2 комментария

Обсуждение закрыто.