Я буду писати, а ти відпусти

Я напишу тобі… Я напишу з висоти пташиного польоту, а ти будеш читати цього листа, дивлячись на небо. Я напишу з високих гір і з морського побережжя. Напишу з найпотаємніших куточків світу, там, де найпрекрасніші краєвиди. Напишу з тихого острову, із затишної хатинки на краю цивілізації, із даху хмарочосу – з усіх місць, де ми мріяли побувати. Я буду там! І я буду у кожному рядку, у кожному слові і у кожному твоєму подиху, коли ти будеш це читати.  Я буду там жити!

Я буду писати щодня, щохвилини, щоб ти знав, що я поруч, що завжди житиму у твоєму серці.

Я буду виливати всю себе у слова, які ціную більше, ніж життя, бо тільки вони будуть з тобою.

Ці слова будуть моїм усім. Вони будуть нами. І я буду там!

Життя невимовно прекрасне, коли поруч той, хто буде поруч і після життя.

Життя невимовно жахливе, коли поруч той, хто буде поруч і після життя.

Життя – воно таке, яке є, але воно ніяке без тебе.

Я напишу, коли ти будеш думати про мене, я напишу, коли ти почнеш забувати, я напишу, коли ти будеш дивитися на небо і бачитимеш зорі, я напишу, коли холодний подих повітря торкатиметься твого тіла – і то все буду я! пам’ятай це! Кожен промінь сонця – то буде слово жаги бути з тобою щодня, кожна зірка на небі – слово жаги бути з тобою щоночі. Кожна краплина роси – слова, омиті моїми слізьми, кожна краплина води – слова, омиті моєю турбото, кожна краплина дощу – слова, омиті моїм коханням.

Складай ці слова докупи – тільки так ти зможеш прочитати мої листи. Але я писатиму їх щодня, навіть коли ти мене вже забудеш. Я ніколи не забуду! Я назавжди залишусь жити у тобі, у всьому, де є ти.

Зберігай ці листи у своїй пам’яті – там я теж буду жити.

І навіть коли ти залишишся зовсім самотній, я все одно буду поруч. Я буду твоїм подихом.

Тому і ти напиши мені! Напиши всього лиш раз! Один єдиний.

Напиши бодай одне слово: «Відпусти». І я піду. Я залишу тебе, переконавшись, що ти впораєшся сам. Я відпущу, тільки напиши хоча б раз, хоча б одним поглядом у те небо, куди колись дивились ми. Напиши востаннє і спали всі ті листи, що писала я тобі – спали спогади і почни нове життя – це те, чого прошу. Я буду щаслива, знаючи, що ти щасливий і без мене.

Я все одно буду поруч, буду тримати тебе за руку і міцно обіймати. На жаль, ти цього вже розуміти не будеш. Чому? Бо я відпущу. Але й ти відпусти!